Народження ДІІТу

Історія Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту (ДІІТу) сягає в минуле на 75 років – в 1930 рік, період «великого перелому», що був проголошений як основне гасло розбудови економічної основи Радянського Союзу. Темпи індустріалізації загострили питання кадрового забезпечення транспортної галузі. Проблема обговорювалася не тільки в урядових колах, але й на сторінках газет, на профсоюзних і партійних зборах, «в колективах на місцях».
В Дніпропетровському політехнікумі шляхів сполучення виникла ініціативна група по створенню в Дніпропетровську інституту інженерів залізничного транспорту. Наприкінці 1929 р. «представители партийной ячейки т.т. Колядинский, Мещеряков, Панов и Федиченко, совместно с начальником отдела просвещения Екатерининской ж.д. тов. Волнянским, в качестве инициативной группы, выступили с предложением создать в г. Днепропетровске институт инженеров железнодорожного транспорта. Это предложение было поддержано Днепропетровским окружкомом ВКП(б) и окружным исполкомом» (Цитата з архівних документів).
Очолив ініціативну групу по створенню інституту інженерів залізничного транспорту директор Дніпропетровського політехнікуму шляхів сполучення Федіченко Нікандр Михайлович.

Він прийняв як пряму вказівку до рішучих дій документи Листопадового (1929 р.) Пленуму ЦК ВКП(б) з кадрового питання, в рішенні якого зазначалось, що "Центральный Комитет обязывает Госплан, ВСНХ и наркомпросы разработать в трёхмесячный срок пятилетний план подготовки специалистов высшей и средней квалификации и строительства новых вузов и техникумов в соответствии с конкретной потребностью отраслей народного хозяйства и его отдельных районов". В матеріалах пленуму містився аналіз «неудовлетворительного состояния кадрового вопроса в транспортной отрасли». Наголошувалося, що «на железнодорожном, водном и автодорожном транспорте в 1929 г. работало всего лишь 6200 инженеров, в том числе на железных дорогах – 4600».
За планом, розробленим Народним Комісаріатом шляхів сполучення відповідно до рішень цього Пленуму ЦК ВКП(б), кількість інженерів по всіх видах транспорту в масштабах країни до кінця п'ятирічки повинна була збільшитися до 30 тис. осіб.
На території України на той час працював тільки один транспортний вищий технічний учбовий заклад. Це був Київський інститут інженерів шляхів сполучення, організований в 1928 р. на базі факультету інженерів шляхів сполучення Київського політехнічного інституту. Він міг стати базою нового могутнього вузу.
На організацію крупного галузевого транспортного інституту претендували також Харків (у той час столиця України і важливий залізничний вузол).
Враховуючи «революційну гостроту моменту», до усіх вищих інстанцій відповідного рівня і став звертатися рішучий більшовик з гартом чекіста Федіченко з конкретними пропозиціями про організацію кузні інженерних кадрів вищої кваліфікації для залізничного транспорту саме в Дніпропетровську.
23 березня 1930 року на засіданні Ради Народних Комісарів УРСР при розгляді питання «Про уніфікацію системи індустріальнотехнічної освіти» було ухвалено рішення про перейменування галузевих технікумів в інститути.
На підставі цього рішення ряду учбових закладів, у тому числі і в Дніпропетровський політехнікум шляхів сполучення, з Наркомату освіти УРСР поступило відповідне повідомлення.
Ось його текст: «Постановою РНК УССР від 23 березня цього року Ваш технікум перейменовано в інститут, чому Вам дозволяється замовити штамп і печатку інституту. Ст. інспектор Макаренко».
Але для остаточного вирішення питання про створення інституту необхідне було не тільки перейменування технікуму, але і відкриття фінансування для створення іншої за масштабами учбової бази. Проти рішення про створення залізничного вузу в Дніпропетровську заперечувало керівництво Наркомату шляхів сполучення СРСР.
Та це був момент, коли від керівництва на місцях були потрібні конкретні дії по виконанню постанов СНК СРСР з кадрових питань. В квітні 1930 року Рада Народних комісарів УССР розглянула питання «Про забезпечення підготовки кадрів фахівців для народного господарства», де в центрі уваги була поставлена задача різкого збільшення числа учбових закладів вищої ланки, що готують інженерні кадри. Крім того, необхідно було розробити систему прийому у вузи, що передбачала би приток абітурієнтів з лав робочого класу і селянства. Осінній прийом у вузи набув рис політичної кампанії.
Охарактеризувати ситуацію навкруги створюваного вузу і напруження боротьби за ДІІТ можна на підставі газетних рядків (орфографія та стилістика оригіналу).

Газета «Зоря» 21 травня 1930 року:

РЕКОНСТРУКЦІЯ ВИШ'ів НА ОГЛЯДІ.
ІНСТИТУТ, ЩО ЙОГО НЕ ВИЗНАЮТЬ…

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІНЖЕНЕРІВ ТРАНСПОРТУ — ПАСИНОК НКШ.

Зламаймо перепони, що заважають цілковитій реконструкції інституту.
Дніпропетровський інститут інженерів транспорту, що в нас про нього йтиме розмова, свого голосну назву носить зовсім недавно. Ще декілька місяців тому він був простим залізничним технікумом з двома відділами —денним будівним та вечірнім — механічним.
Хвиля реконструкції ВИШ'ів, що прокотилась після листопадневого пленуму ЦК, захлеснула й цей технікум, і в наслідок реконструкції його перетворено на інститут. Так народився інститут інженерів транспорту.

Як технікум став інститутом, і що з цього вийшло...
Але народився він очевидно під нещасливою зіркою. Не зважаючи на те, що за “бабокповитух” при народженні інституту були такі авторитети, як окрпартком, окрвиконком, секція інженерів, залізниця — “батько” інституту — Наркомат шляхів свою “дитину” не визнав. З його ласки інститут опинився в становищі якогось “пасинка”, хоч у нього є всі підстави бути “законним сином”.
У чому ж тут справа? А ось у чому. Сектор кадрів наркомшляхів уже давно визнав за потрібне організувати на Україні інститут інженерів транспорту. За це його вирішення ухопились .два технікуми — наш Дніпропетровський та Київський, які заявили свої претензії за перетворення в інститут. Але найбільш підстав для цього мав наш залізничний технікум, у нього — гарна пролетарська база, гарно добраний склад професури, багатий досвід попередньої роботи й т. інш. Усе це взяли на увагу місцеві органи, і зняли питання перед українським центром про перетворення на інститут саме дніпропетровського технікуму. Український уряд, ЦК комсомолу, ВУК залізничників та інш. з міркуванням дніпропетровців погодились І твердо вирішили: “Бути інститутові в Дніпропетровському…”
З “благословення” цих високих установ, технікум і перейменував себе в інститут. Але раптом трапилася несподіванка. Нарком шляхів, основна господарська організація, що мала субсидувати інститут, як ми зазначили вище – відмовився його визнавати. Він пустив повз вуха всі ухвалення українських установ. І тому інститут повис у повітрі, опинившись у непевному стані якогось байстрюка без роду і плем’я.

Паперова бакханалія, що переросла в політичношкідливе змагання.
З цього дикого стану він не виплутався й досі. Наркомшляхів твердо стоїть на своїй безглуздій позиції. І аж ніяк не поспішає з розв'язанням цієї справи. Поки він тягне, в інституті утворився певний розбрід. Студентство схвильоване, бо гине марно час, що його можна було б доцільно використати. Через хоробливу тяганину вже й так багато пропустили. Зокрема, не розпочали будування нового корпуса для інституту. Не зробили перерозрахунків із професорами та викладовцями, через що серед них позначилась тенденція тікати до інших ВИШ'ів. Матеріяльний стан студентства не поліпшено. Немає можливости почати обладнання кабінетів та лябораторій.
Дика паперова бакханалія відтягла від нормальної повсякденної роботи та учби весь кращий актив інституту, який день і ніч зайнятий безглуздою справою — відписками на бюрократичні запитання та пропозиції сектору кадрів НК шляхів. Це листування сягло вже жахливих розмірів — більш як 200 друкованих аркушів. І поки що цій паперовій метушні не видно кінця й краю...
Але це ще нічого. Уся недозволеність поведінки сектору кадрів Наркомшляхів полягає в тому, що через неї допущено політично й практично шкідливе змагання між Дніпропетровським та Київським ВИШ'ами. Справа дійшла до ворогування обох ВИШ'ів. Чи ж це в інтересах нашої громадськости? Чи ж це відповідає настановленням партії про кадри?
І нарешті, ще один, хоч дрібний, але вельми яскравий факт, що характеризує двозначну поведінку сектору Наркомшляхів. Він дав розпорядження оце тепер прийняти до ВИШ'у 160 нових студентів. Приймання знайшло голосний відгук серед робітництва залізниці. На 160 місць подано понад 300 заяв. Але підписуючи розпорядження про приймання нових студентів саме до інституту, сектор кадрів відмовляється забезпечувати їх, як студентів інституту. Що це за політика, запитуємо ми. Чи не слід цією політикою зацікавитись нашій окрРСІ й подати до відома центральних органів про всю цю жахливу бакханалію, що її створив сектор кадрів Наркомшляхів? Доки інститут інженерів транспорту перебуватиме в стані "пасинка"? Чи не час уже визнати його за "повноправну" установу?

Затримана реконструкція.
Отже, беручи на увагу всі наведені вище факти, говорити про реконструкцію інституту інженерів транспорту треба з великою обережністю. Справді, хіба, наприклад, можна рішуче казати про перегляд плянів і програми навчання? Вони то переглянуті, і навіть досить удало. Наприклад, за позитивне в нових плянах треба вважати скорочення терміну навчання до трьох років, заведення більшої кількості годин для семінарів та лябораторій, заведення спеціялізації, починаючи, з першого курсу. Але, коли взяти на увагу непевний стан інституту, коли пригадати, що до цього навчальні пляни перескладали 5 разів, що ледве не кожний тиждень Наркомшляхів та Цутранпрос надсилають нові настановлення говорити про остаточність нових плянів та програм буде зарано.
Так само не все гаразд з переходом на активні методи викладання. У цьому напрямкові зроблено тільки перші кроки. Як і раніш лекції посідають у практиці навчання майже 50 відс. Щоправда, активізації методів викладання вельми перешкоджає гострий брак технічної літератури та підручників, головно українською мовою.
Затримали тут і застосування безперервного виробничого навчання. Більш менш конкретних заходів щодо цього почали вживати щось із місяць тому. На сьогодні, щоправда, уже складені цілковиті пляни переходу на безперервне навчання, але місць для практики студентів інституту надали обмаль.
Труддисципліна студентства потребує багато кращого. Політичновиховна робота серед студентства стоїть не високо. Частина студентства приймання минулих років і досі не виявила себе на громадській роботі. До того воно недостатньо політично освічене. Є випадки антисемітизму й т. інш.

Зламати бюрократичну перепону.
Отже, попрацювати над остаточною реконструкцією інституту доведеться ще багато. Але пощастить довести її, як то кажуть, до переможного кінця тільки тоді, коли зламають основну перепону на шляху до цього це безглузде поводження з інститутом сектору кадрів Наркомшляхів.
В-Р».

Ситуація навкруги створення нового вузу ставала все більш напруженою. Доля ДІІТу була ще не визначена, розпорядження про прийом нових студентів в Дніпропетровський транспортний інститут не було підкріплено документально і фінансово.
В цей час в країні розверталася боротьба за створення розгалуженої сіті вузів галузевої спеціалізації шляхом реорганізації існуючих учбових закладів у вузькопрофільні галузеві (з передачею їх у ведення відповідних наркоматів) і створення нових інститутів відповідного профілю на учбовій базі технікумів. Республіканські власті не змінювали своєї думки щодо долі майбутнього транспортного вузу і продовжували відстоювати свою колишню позицію – бути інституту в Дніпропетровську.
На засіданні РНК УРСР 12 червня 1930 року було ухвалено конкретне рішення:

ПОСТАНОВА РНК УСРР

(витяг з протоколу № 19672 РНК УСРР з
12 червня 1930 року.)

419. Про реорганізацію ВИШ'їв та ВТИШ'ів і про передачу їх у відання відповідних наркоматів.

4. На розвиток постанови Союзного Уряду та постанови РНК УСРР від 3 квітня ц.р. "про забезпечення підготовки кадрів фахівців для народного господарства", згідно з п'ятирічним планом, Рада Народних Комісарів УСРР ухвалює провести реорганізацію багатофакультетних ВИШ'їв та ВТИШ'їв, спеціальних інститутів, розгалажуючи, як правило ці ВИШ'і та ВТИШ'і, а в разі потреби з'єднуючи однорідні факультети різних ВИШ'їв в єдині інститути відповідних галузей.

І. ОСНОВНІ ЗАСАДИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ.

Мережа галузевих Інститутів України після реорганізації

Г. Транспортна вертикаль.

2. Дніпропетровський залізничний інститут в складі факультетів:
а) будівельного б) ремонтномеханічного і в) електротехнічного утворюється на базі механічного та будівельного факультетів Дніпропетровського транспортного інституту, Луганського транспортнобудівельного технікуму, Київського залізничного електротехнікуму і Механічного факультету Харьковського Транспортового Інституту. Передати у відання НК Шляхів.

Бюлетень НКО УСРР № 27 9 липня
1930 року. стр. 18

В той же час настирний Федіченко оббивав пороги відповідних відомств в Москві з неослабним натиском і залізною волею борця за ідею створення нового вузу. Врешті-решт в столиці врахували «важное народнохозяйственное значение г. Днепропетровска, крупного промышленного центра, находящегося на пересечении важнейших транспортных магистралей Кривбасс-Донбасс и Москва-Крым, возможность создания хорошей учебно-производственной базы и широкого привлечения на учебу в институт железнодорожников».
До червня 1930 рока Никандр Михайлович Федіченко домігся таки визнання права за Дніпропетровськом організувати новий вуз, при цьому найважливішим є те, що ДІІТ створювався як новий самостійний вищий навчальний заклад, а технікум продовжував роботу як середній спеціальний навчальний заклад.
Федіченко повертається до Дніпропетровська з рішенням про фінансування будівництва цілого вузівського містечка на виділеній ділянці майже в 30 гектарів.
Про події в цей вирішальний момент для долі ДІІТу місяць – червень 1930 року розповідають строки наказів, які зберіглись в областному архиві. Ось їх текст із збереженням мови оригиналу:

Наказ № 57
по Дніпропетровському Інституту Інженерів Транспорту
від 25 червня 1930 р.

§1
Для прийняття участі в комісії про вибору місця для будування нового будинку Інституту, а також вирішення питань про укомплектування Інституту за пропозицію Центру, зі 22-го червня я повернуся з чергового відпуску й вступив до виконання своїх обов’язків.
§2
Для складання проекту й кошторису, а також і для розв’язування всіх питань, що до будування нового будинку Інституту призначається комісія під моїм головуванням, в складі викладачів Інституту професора Красовського, доцентів-інженерів Мореходова, Маркова, Лавинського та викладачів т. Зиненко й Пейловського й представника від профкому тов. Домаєва.
Перше засідання комісії призначене на 29 червня о 5-й годині дня.
Директор інституту Федіченко.

Наказ № 58
по Дніпропетровському Інституту Інженерів Транспорту
від 26 червня 1930 р.

§1
Цього числа я від’їзджаю в службову командіровку в м. Москву для розв’язання різних питань в Цкадрі Наркомшляхів, що до будування Інституту будинка самого Інституту й гуртожитку, а також і по укомплектуванню його.
Директор інституту Федіченко.

Наказ № 59
по Дніпропетровському Інституту Інженерів Транспорту
від 30 червня 1930 р.

§1
Цього числа я повернувся із службової командировки міста Москви й вступив до виконання своїх обов’язків.
Директор інституту Федіченко.

Результати наполегливості Федіченко не примусили себе чекати. 29 червня 1930 року розпорядженням Центрального управління кадрів Народного Комісаріату шляхів сполучення був узгоджений і остаточно затверджений план осіннього прийому студентів в ДІІТ на 4 факультети, а саме: на будівельний і механічний (на денне і вечірнє відділення), електротехнічний і експлуатаційний (на вечірнє відділення) – всього 390 студентів, на робочий факультет – 200 слухачів.
Закипіла робота по втіленню в життя грандіозної задачі – створенню нового вузу, куди вже був оголошений прийом студентів. Необхідно було розвернути будівництво корпусів ДІІТу, створити міцну учбово-лабораторну базу, підібрати викладацький склад.
Тож червень 1930 року став тим рубежем, коли ситуація стала однозначною, і доля ДІІТу була вирішена остаточно на всіх рівнях.
Була перегорнута перша сторінка його історії.