Рождение ДИИТа

История Днепропетровского национального университета железнодорожного транспорта (ДИИТа) возвращает нас в прошлое на 75 лет – в 1930 год, период «большого перелома», который был провозглашен как основной лозунг перестройки экономической основы Советского Союза. Темпы индустриализации заострили вопрос кадрового обеспечения транспортной отрасли. Проблема обсуждалась не только в правительственных кругах, но и на страницах газет, на профсоюзных и партийных собраниях, «в коллективах на местах».
В Днепропетровском политехникуме путей сообщения возникла инициативная группа по созданию в Днепропетровске института инженеров железнодорожного транспорта. В конце 1929 г. «представители партийной ячейки т.т. Колядинский, Мещеряков, Панов и Федиченко, совместно с начальником отдела просвещения Екатерининской ж.д. тов. Волнянским, в качестве инициативной группы, выступили с предложением создать в г. Днепропетровске институт инженеров железнодорожного транспорта. Это предложение было поддержано Днепропетровским окружкомом ВКП(б) и окружным исполкомом» (Цитата из архивных документов).
Возглавил инициативную группу по созданию института инженеров железнодорожного транспорта директор Днепропетровского политехникума путей сообщения Федиченко Никандр Михайлович.

Он принял как прямое указание к решительным действиям документы Ноябрьского (в 1929 г.) Пленума ЦК ВКП(б) по кадровому вопросу, в решении которого отмечалось, что «Центральный Комитет обязывает Госплан, ВСНХ и наркомпросы разработать в трехмесячный срок пятилетний план подготовки специалистов высшей и средней квалификации и строительства новых вузов и техникумов в соответствии с конкретной потребностью отраслей народного хозяйства и его отдельных районов». В материалах Пленума содержался анализ «неудовлетворительного состояния кадрового вопроса в транспортной отрасли». Отмечалось, что «на железнодорожном, водном и автодорожном транспорте в 1929 г. работало всего лишь 6200 инженеров, в том числе на железных дорогах – 4600».
По плану, разработанному Народным Комиссариатом путей сообщения в соответствии с решениями Пленума ЦК ВКП(б), количество инженеров по всем видам транспорта в масштабах страны до конца пятилетки должно было увеличиться до 30 тыс.человек.
На территории Украины в то время работало только одно транспортное высшее техническое учебное заведение. Это был Киевский институт инженеров путей сообщения, организованный в 1928 г. на базе факультета инженеров путей сообщения Киевского политехнического института. Он мог стать базой нового могучего вуза.
На организацию крупного отраслевого транспортного института претендовали также Харьков (в то время столица Украины и важный железнодорожный узел).
Учитывая «революционную остроту момента», ко всем более высоким инстанциям соответствующего уровня и стал обращаться решительный большевик с закалкой чекиста Федиченко с конкретными предложениями об организации кузницы инженерных кадров высшей квалификации для железнодорожного транспорта именно в Днепропетровске.
23 марта 1930 года на заседании Совета Народных Комиссаров УССР при рассмотрении вопроса «Об унификации системы индустриально-технического образования» было принято решение о переименовании отраслевых техникумов в институты.
На основании этого решения в ряд учебных заведений, в том числе и в Днепропетровский политехникум путей сообщения, из Наркомата образования УССР поступило соответствующее сообщение.
Вот его текст: «Постановлением РНК УССР от 23 марта этого года Ваш техникум переименован в институт, посему Вам разрешается заказать штамп и печать института. Ст. инспектор Макаренко».
Но для окончательного решения вопроса о создании института необходимо было не только переименование техникума, но и открытие финансирования для создания другой по масштабам учебной базы.
Против решения о создании железнодорожного вуза в Днепропетровске выступало руководство Наркомата путей сообщения СССР.
Но это был момент, когда от руководства на местах были нужны конкретные действия по выполнению постановлений СНК СССР по кадровым вопросам. В апреле 1930 года Совет Народных комиссаров УССР рассмотрел вопрос «Об обеспечении подготовки кадров специалистов для народного хозяйства», где в центре внимания была поставлена задача резкого увеличения числа учебных заведений высшего звена, которые готовят инженерные кадры. Кроме того, необходимо было разработать систему приема в вузы, которая предусматривала бы приток абитуриентов из рядов рабочего класса и крестьянства. Осенний прием в вузы приобрел черты политической кампании.
Охарактеризовать ситуацию вокруг создаваемого вуза и напряжения борьбы за ДИИТ можно на основании газетных строк (орфография и стилистика оригинала).

Газета «Зоря» 21 травня 1930 року:

РЕКОНСТРУКЦІЯ ВИШ'ів НА ОГЛЯДІ.
ІНСТИТУТ, ЩО ЙОГО НЕ ВИЗНАЮТЬ…

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІНЖЕНЕРІВ ТРАНСПОРТУ — ПАСИНОК НКШ.

Зламаймо перепони, що заважають цілковитій реконструкції інституту.
Дніпропетровський інститут інженерів транспорту, що в нас про нього йтиме розмова, свого голосну назву носить зовсім недавно. Ще декілька місяців тому він був простим залізничним технікумом з двома відділами —денним будівним та вечірнім — механічним.
Хвиля реконструкції ВИШ'ів, що прокотилась після листопадневого пленуму ЦК, захлеснула й цей технікум, і в наслідок реконструкції його перетворено на інститут. Так народився інститут інженерів транспорту.

Як технікум став інститутом, і що з цього вийшло...
Але народився він очевидно під нещасливою зіркою. Не зважаючи на те, що за “бабокповитух” при народженні інституту були такі авторитети, як окрпартком, окрвиконком, секція інженерів, залізниця — “батько” інституту — Наркомат шляхів свою “дитину” не визнав. З його ласки інститут опинився в становищі якогось “пасинка”, хоч у нього є всі підстави бути “законним сином”.
У чому ж тут справа? А ось у чому. Сектор кадрів наркомшляхів уже давно визнав за потрібне організувати на Україні інститут інженерів транспорту. За це його вирішення ухопились .два технікуми — наш Дніпропетровський та Київський, які заявили свої претензії за перетворення в інститут. Але найбільш підстав для цього мав наш залізничний технікум, у нього — гарна пролетарська база, гарно добраний склад професури, багатий досвід попередньої роботи й т. інш. Усе це взяли на увагу місцеві органи, і зняли питання перед українським центром про перетворення на інститут саме дніпропетровського технікуму. Український уряд, ЦК комсомолу, ВУК залізничників та інш. з міркуванням дніпропетровців погодились І твердо вирішили: “Бути інститутові в Дніпропетровському…”
З “благословення” цих високих установ, технікум і перейменував себе в інститут. Але раптом трапилася несподіванка. Нарком шляхів, основна господарська організація, що мала субсидувати інститут, як ми зазначили вище – відмовився його визнавати. Він пустив повз вуха всі ухвалення українських установ. І тому інститут повис у повітрі, опинившись у непевному стані якогось байстрюка без роду і плем’я.

Паперова бакханалія, що переросла в політичношкідливе змагання.
З цього дикого стану він не виплутався й досі. Наркомшляхів твердо стоїть на своїй безглуздій позиції. І аж ніяк не поспішає з розв'язанням цієї справи. Поки він тягне, в інституті утворився певний розбрід. Студентство схвильоване, бо гине марно час, що його можна було б доцільно використати. Через хоробливу тяганину вже й так багато пропустили. Зокрема, не розпочали будування нового корпуса для інституту. Не зробили перерозрахунків із професорами та викладовцями, через що серед них позначилась тенденція тікати до інших ВИШ'ів. Матеріяльний стан студентства не поліпшено. Немає можливости почати обладнання кабінетів та лябораторій.
Дика паперова бакханалія відтягла від нормальної повсякденної роботи та учби весь кращий актив інституту, який день і ніч зайнятий безглуздою справою — відписками на бюрократичні запитання та пропозиції сектору кадрів НК шляхів. Це листування сягло вже жахливих розмірів — більш як 200 друкованих аркушів. І поки що цій паперовій метушні не видно кінця й краю...
Але це ще нічого. Уся недозволеність поведінки сектору кадрів Наркомшляхів полягає в тому, що через неї допущено політично й практично шкідливе змагання між Дніпропетровським та Київським ВИШ'ами. Справа дійшла до ворогування обох ВИШ'ів. Чи ж це в інтересах нашої громадськости? Чи ж це відповідає настановленням партії про кадри?
І нарешті, ще один, хоч дрібний, але вельми яскравий факт, що характеризує двозначну поведінку сектору Наркомшляхів. Він дав розпорядження оце тепер прийняти до ВИШ'у 160 нових студентів. Приймання знайшло голосний відгук серед робітництва залізниці. На 160 місць подано понад 300 заяв. Але підписуючи розпорядження про приймання нових студентів саме до інституту, сектор кадрів відмовляється забезпечувати їх, як студентів інституту. Що це за політика, запитуємо ми. Чи не слід цією політикою зацікавитись нашій окрРСІ й подати до відома центральних органів про всю цю жахливу бакханалію, що її створив сектор кадрів Наркомшляхів? Доки інститут інженерів транспорту перебуватиме в стані "пасинка"? Чи не час уже визнати його за "повноправну" установу?

Затримана реконструкція.
Отже, беручи на увагу всі наведені вище факти, говорити про реконструкцію інституту інженерів транспорту треба з великою обережністю. Справді, хіба, наприклад, можна рішуче казати про перегляд плянів і програми навчання? Вони то переглянуті, і навіть досить удало. Наприклад, за позитивне в нових плянах треба вважати скорочення терміну навчання до трьох років, заведення більшої кількості годин для семінарів та лябораторій, заведення спеціялізації, починаючи, з першого курсу. Але, коли взяти на увагу непевний стан інституту, коли пригадати, що до цього навчальні пляни перескладали 5 разів, що ледве не кожний тиждень Наркомшляхів та Цутранпрос надсилають нові настановлення говорити про остаточність нових плянів та програм буде зарано.
Так само не все гаразд з переходом на активні методи викладання. У цьому напрямкові зроблено тільки перші кроки. Як і раніш лекції посідають у практиці навчання майже 50 відс. Щоправда, активізації методів викладання вельми перешкоджає гострий брак технічної літератури та підручників, головно українською мовою.
Затримали тут і застосування безперервного виробничого навчання. Більш менш конкретних заходів щодо цього почали вживати щось із місяць тому. На сьогодні, щоправда, уже складені цілковиті пляни переходу на безперервне навчання, але місць для практики студентів інституту надали обмаль.
Труддисципліна студентства потребує багато кращого. Політичновиховна робота серед студентства стоїть не високо. Частина студентства приймання минулих років і досі не виявила себе на громадській роботі. До того воно недостатньо політично освічене. Є випадки антисемітизму й т. інш.

Зламати бюрократичну перепону.
Отже, попрацювати над остаточною реконструкцією інституту доведеться ще багато. Але пощастить довести її, як то кажуть, до переможного кінця тільки тоді, коли зламають основну перепону на шляху до цього це безглузде поводження з інститутом сектору кадрів Наркомшляхів.
В-Р».

Ситуация вокруг создания нового вуза становилась все более напряженной. Судьба ДИИТа была еще не определена, распоряжение о приеме новых студентов в Днепропетровский транспортный институт не было подкреплено документально и финансово.
В это время в стране разворачивалась борьба за создание разветвленной сети вузов отраслевой специализации путем реорганизации существующих учебных заведений в узкопрофильные отраслевые (с передачей их в ведение соответствующих наркоматов) и создание новых институтов соответствующего профиля на учебной базе техникумов. Республиканские власти не меняли своего мнения относительно судьбы будущего транспортного вуза и продолжали отстаивать свою прежнюю позицию – быть институту в Днепропетровске.
На заседании РНК УССР 12 июня 1930 года было принято конкретное решение:

ПОСТАНОВА РНК УСРР

(витяг з протоколу № 19672 РНК УСРР з
12 червня 1930 року.)

419. Про реорганізацію ВИШ'їв та ВТИШ'ів і про передачу їх у відання відповідних наркоматів.

4. На розвиток постанови Союзного Уряду та постанови РНК УСРР від 3 квітня ц.р. "про забезпечення підготовки кадрів фахівців для народного господарства", згідно з п'ятирічним планом, Рада Народних Комісарів УСРР ухвалює провести реорганізацію багатофакультетних ВИШ'їв та ВТИШ'їв, спеціальних інститутів, розгалажуючи, як правило ці ВИШ'і та ВТИШ'і, а в разі потреби з'єднуючи однорідні факультети різних ВИШ'їв в єдині інститути відповідних галузей.

І. ОСНОВНІ ЗАСАДИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ.

Мережа галузевих Інститутів України після реорганізації

Г. Транспортна вертикаль.

2. Дніпропетровський залізничний інститут в складі факультетів:
а) будівельного б) ремонтномеханічного і в) електротехнічного утворюється на базі механічного та будівельного факультетів Дніпропетровського транспортного інституту, Луганського транспортнобудівельного технікуму, Київського залізничного електротехнікуму і Механічного факультету Харьковського Транспортового Інституту. Передати у відання НК Шляхів.

Бюлетень НКО УСРР № 27 9 липня
1930 року. стр. 18

В то же время назойливый Федиченко оббивал пороги соответствующих ведомств в Москве с неослабным натиском и железной волей борца за идею создания нового вуза. Наконец в столице учли «важное народнохозяйственное значение г. Днепропетровска, крупного промышленного центра, находящегося на пересечении важнейших транспортных магистралей Кривбасс-Донбасс и Москва-Крым, возможность создания хорошей учебно-производственной базы и широкого привлечения на учебу в институт железнодорожников».
До июня 1930 года Никандр Михайлович Федиченко добился таки признания права за Днепропетровском организовать новый вуз, при этом важнейшим является то, что ДИИТ создавался как новое самостоятельное высшее учебное заведение, а техникум продолжал работу как среднее специальное учебное заведение.
Федиченко возвращается в Днепропетровск с решением о финансировании строительства целого вузовского городка на выделенном участке почти в 30 гектаров.
О событиях в этот решающий момент для судьбы ДИИТа месяц – июнь 1930 года рассказывают сроки приказов, которые сохранились в областном архиве. Вот их текст с сохранением языка оригинала:

Наказ № 57
по Дніпропетровському Інституту Інженерів Транспорту
від 25 червня 1930 р.

§1
Для прийняття участі в комісії про вибору місця для будування нового будинку Інституту, а також вирішення питань про укомплектування Інституту за пропозицію Центру, зі 22-го червня я повернуся з чергового відпуску й вступив до виконання своїх обов’язків.
§2
Для складання проекту й кошторису, а також і для розв’язування всіх питань, що до будування нового будинку Інституту призначається комісія під моїм головуванням, в складі викладачів Інституту професора Красовського, доцентів-інженерів Мореходова, Маркова, Лавинського та викладачів т. Зиненко й Пейловського й представника від профкому тов. Домаєва.
Перше засідання комісії призначене на 29 червня о 5-й годині дня.
Директор інституту Федіченко.

Наказ № 58
по Дніпропетровському Інституту Інженерів Транспорту
від 26 червня 1930 р.

§1
Цього числа я від’їзджаю в службову командіровку в м. Москву для розв’язання різних питань в Цкадрі Наркомшляхів, що до будування Інституту будинка самого Інституту й гуртожитку, а також і по укомплектуванню його.
Директор інституту Федіченко.

Наказ № 59
по Дніпропетровському Інституту Інженерів Транспорту
від 30 червня 1930 р.

§1
Цього числа я повернувся із службової командировки міста Москви й вступив до виконання своїх обов’язків.
Директор інституту Федіченко.

Результаты настойчивости Федиченко не заставили себя ждать.
29 июня 1930 года распоряжением Центрального управления кадров Народного Комиссариата путей сообщения был согласован и окончательно утвержден план осеннего приема студентов в ДИИТ на 4 факультета, а именно: на строительный и механический (на дневное и вечернее отделение), электротехнический и эксплуатационный (на вечернее отделение) – всего 390 студентов, на рабочий факультет – 200 слушателей.
Закипела работа по воплощению в жизнь грандиозной задачи – созданию нового вуза, куда уже был объявлен прием студентов. Необходимо было развернуть строительство корпусов ДИИТа, создать крепкую учебно-лабораторную базу, подобрать преподавательский состав.
Поэтому июнь 1930 года стал тем рубежом, когда ситуация стала однозначной, и судьба ДИИТа была решена окончательно на всех уровнях.
Была перевернута первая страница его истории.